Для вчителів та вихователів. Дидактичні ігри Валеологічного характеру. Дидактичні

Дидактичні ігри Валеологічного характеру.

Дидактичні ігри   Валеологічного  характеру.

1.     ХТО ПОКЛИКАВ?

2.      Мета: учити дітей упізнавати та називати дітей групи на ім’я, а також розрізняти, хто покликав (дитина, дорослий або лялька); розвивати фонематичний слух, уважність.

 Матеріал: лялька.

ХІД ГРИ

Одній дитині вихователь пропонує заплющити очі або повернутися спиною до всіх. Вихователь, помічник вихователя або дитина групи кличуть дитину на ім’я. Дитина повинна відгадати, хто її покликав. Для того щоб дитину «покликала» лялька, необхідновихователеві або помічнику вихователя змінити свій голос, наслідуючи ляльку.  Грають усі діти по черзі.

2. Я — ЗДОРОВИЙ

 Мета: учити дітей визначати стан свого здоров’я, називати свій настрій; розвивати уважність, зв’язне мовлення.

 Матеріал: ілюстрації, на яких діти зображені з різним станом здоров’я та настрою.

ХІД ГРИ

 Варіант І

 Вихователь пропонує дітям по черзі назвати свій стан здоров’я.

 Наприклад: «Я здоровий, тому у мене гарний (веселий, хороший) настрій, у мене нічого не болить, мені хочеться гратися (співати, танцювати) з дітьми». Або: «Я не здоровий, адже у мене болить…,  мені хочеться плакати (спати, лежати), у мене сумний, невеселий настрій».

 Варіант ІІ

 Вихователь пропонує дітям ілюстрації із зображенням дітей, які здорові або хворі. Дитина, яку викликає вихователь, повинна назвати: який стан здоров’я у дитини на ілюстрації та пояснити: чому

 вона так вирішила. Діти групи знаками повинні показати, згодні вони чи ні.  Знаки (пальці правої руки стиснуті в кулак, а великий палець вгору — «згодні»).

 3. ХТО У СВІТІ НАЙГОЛОВНІШИЙ?

 Мета: учити дітей називати членів своєї сім’ї, хто що робить; виховувати любов та повагу до своєї сім’ї.

 Матеріал: «Родинне дерево»; ілюстрації із зображенням того, що роблять мама, тато, бабуся, дідусь, дитина.

ХІД ГРИ

 Вихователь пропонує дітям по черзі назвати членів своєї родини і назвати: хто чим займається, хто що робить у сім’ї. Якщо дитині важко відповісти: хто що робить у сім’ї, то їй у пригоді стануть ілю-

 страції. Діти називають: хто найголовніший у сім’ї та чому. Наприкінці гри вихователеві необхідно наголосити на тому, що головні у світі всі — і діти, і дорослі.

3.     НАЗВИ ЛАСКАВО ДИТИНУ, ЯКА ПОРУЧ

4.     Мета: учити дітей ласкаво звертатись до однолітків; виховувати дружелюбність.

5.      Матеріал: м’яка подушечка або м’яч.

ХІД ГРИ

 Діти утворюють коло і передають одне одному подушку у вигляді сердечка, при цьому називають ласкаво ту дитину, якій передають подушку (Наталка, Наталочка, Оксаночка, Микитка, Миколка

 тощо).

 5. КОГО НЕ СТАЛО?

 Мета: розвивати зорову пам’ять дітей, уміння називати дітей групи на ім’я.

 Матеріал: стільчик, ширма.

ХІД ГРИ

 Діти сідають на стільці, заплющують очі. Вихователь тихенько виводить одну дитину і садовить на стільчик за ширмою. Діти розплющують очі та відгадують, хто відсутній.

 Якщо ширми немає, то можна накрити дитину накидкою або закрити ковдрою.

 6. ХТО ДЕ ЗНАХОДИТЬСЯ?

 Мета: учити дітей орієнтуватися у просторі; розвивати уважність.

 Матеріал: іграшковий будиночок, іграшки.

ХІД ГРИ

 Варіант І

 На столі стоять будинок та іграшки. Вихователь пропонує дітям назвати, де стоїть зайчик, білочка, лисичка, хто сидить на даху, де сховався ведмедик.

 Варіант ІІ

 Вихователь пропонує дітям поставити зайчика перед будинком, ведмедика — за будинком, лисичку — ліворуч від будинку та ін., а діти за допомогою знаків показують: згодні вони чи ні.

 7. Я ОПИШУ, А ТИ — ВІДГАДАЙ

 Мета: продовжувати вчити дітей уважно слухати опис дитини вихователем і відгадувати, кого описав вихователь.

ХІД ГРИ

 Діти сидять на стільчиках, килимку або на подушках. Вихователь описує дитину, а діти відгадують, хто це. Вих о в а т е л ь. Це дівчинка, у неї заплетені гарні коси, вона одягнута в охайну рожеву сукню. Ця дівчинка добра, ласкава, слухняна, не ображає дітей тощо.

 8. РОЗКАЖИ ПРО СЕБЕ

 Мета: учити дітей описувати себе; розвивати зв’язне мовлення, увагу, посидючість.

 Матеріал: дзеркальце для кожної дитини, Капітошка.

ХІД ГРИ

 Дитині, до якої підходить Капітошка, вихователь пропонує поглянути на себе у дзеркальце та описати себе. Наприклад: «Мене звуть Даринка. Я дівчинка, у мене світле волосся, блакитні очі,

 кирпатий носик, маленькі губи, волосся заплетене у коси».

 9. ІНТЕРВ’Ю

 Мета: учити дітей повним реченням відповідати на запитання вихователя; розвивати увагу, зв’язне мовлення.

 Матеріал: іграшковий мікрофон.

ХІД ГРИ

 Вихователь пояснює, що він журналіст, хоче написати про дітей у газету. Вихователь пропонує взяти у дітей інтерв’ю. Він ставитиме запитання, а діти відповідатимуть.

 Вих о в а т е л ь. Як тебе звати? Ти дівчинка чи хлопчик? Як називається твоя група? Яка твоя улюблена іграшка?

 10. ВИСТАВКА ІГРАШОК

 Мета: учити дітей називати іграшки та описувати, як ними можна гратися; виховувати бережне ставлення до іграшок.

 Матеріал: іграшки, розставлені на столі.

ХІД ГРИ

 Діти запрошуються на виставку іграшок. Вони по черзі беруть іграшку, називають її та розповідають, як нею можна гратися. Наприклад: «Це машинка, її можна катати, ставити в гараж, возити

 на мотузці». Або: «Це олівець, ним можна малювати». Якщо дитина правильно розповіла про іграшку, то їй дають змогу нею погратися.

 11. НАВЧИМО ЛЯЛЬКУ ПРАВИЛЬНО МИТИ РУКИ

 Мета: закріплювати дії, що пов’язані з миттям рук; учити запам’ятовувати їх послідовність; роз’яснювати значення дій умивання, витирання; виховувати бажання утримувати руки в чистоті.

 Матеріал: лялька, миска, чашка з водою, рушник, мило.

ХІД  ГРИ

Вих о в а т е л ь (показуючи ляльку). Лялька Оленка гралася з піском і забруднила руки. Чи можна залишатися з такими руками? Чому ні? Що потрібно робити? Давайте навчимо Оленку мити руки.

 Що нам необхідно для миття рук? (Діти називають, а вихователь

 виставляє на стіл названі речі.)

 Вих о в а т е л ь. У ляльки довгі рукава на сукні? Що потрібно зробити? Навіщо закочувати рукава? Чому у ляльки не милиться мило? Що необхідно зробити спочатку? Як правильно намилити руки? (Діти рухами показують.)

 Руки ляльки вимиті, чистенькі, що тепер слід зробити? Чим витирають руки? Діти, лялька Оленка дякує вам за те, що ви навчили її мити руки!

 12. ЗАПРОСИМО ВЕДМЕДИКА В ГОСТІ

 Мета: закріплювати отримані знання дітей про назви посуду, його призначення; закріплювати вміння правильно сервірувати стіл.

 Матеріал: стіл, паперова серветка, блюдце, чашка, чайна ложка, чайничок.

ХІД ГРИ

 Вихователь повідомляє, що лялька Наталочка запросила ведмедика у гості, а чим його частувати — не знає.

 Вих о в а т е л ь. Чим би ви пригостили ведмедика? Чай із медом — це дуже корисно, але Наталочка не вміє сервірувати стіл. Давайте її навчимо. Для цього ми візьмемо (вихователь бере по черзі посуд, показує, а діти називають, що це і для чого потрібно).

 Лялька Наталка хоче спробувати накрити на стіл (вихователь навмисно неправильно ставить посуд: на чашку — блюдце, ложечку — у чайник, серветку — на стільчик, а діти виправляють помилки

 і правильно сервірують стіл). Лялька Наталка дякує дітям за те, що навчили її сервірувати стіл.

 13. ПРИНЕСИ СТІЛЬКИ Ж

 Мета: закріплювати з дітьми цифри від 1 до 5-ти; розвивати вміння правильно рахувати і приносити стільки іграшок, яку цифру вони бачать.

 Матеріал: іграшки; цифри від 1 до 5-ти.

ХІД ГРИ

 Вих о в а т е л ь. Ведмедик ходив до Лісової школи і багато чого навчився. У нього є цифри. Це цифра… Ой, лишенько! Ведмедик забув, яка це цифра! (Діти називають.) Сашко, принеси будь ласка, для ведмедика стільки ж іграшок! (Діти рахують принесені іграшки і знаками показують: згодні вони чи ні з виконанням дитиною завдання.)

 14. ОЛЕНКА ЗАХВОРІЛА

 Мета: удосконалювати знання дітей про працю лікаря; виховувати чуйність, бажання допомагати хворому.

 Матеріал: лялька, ліжко, телефон, лялька-лікар.

ХІД ГРИ

 Вихователь пропонує дітям прислухатись — хтось плаче.

 Вих о в а т е л ь. Можливо, хтось із вас? Це лялька Настуся плаче. Як ви гадаєте, чому?» (Вихователь торкається рукою чола ляльки.) Настуся гаряча, вона захворіла. Що потрібно робити? Так, віднести нашу ляльку у ліжечко. Як допомогти ляльці? Кого необхідно викликати? (Вихователь викликає по іграшковому телефону лікаря.)

 «З’являється» лялька-лікар, яка «слухає хвору ляльку», «дивиться горло», «виписує постільний режим та лікувальний чай». Вих о в а т е л ь. Діти, який настрій у ляльки? Який настрій буде у неї, коли вона видужає? (Діти мімікою показують настрій.)

 15. УКЛАДЕМО ЛЯЛЬКУ СПАТИ

 Мета: закріплювати знання дітей про постільну білизну, її призначення; виховувати бажання співати колискові.

 Матеріал: лялька, ліжко, матрац, простирадло, ковдра, подушка; художнє слово (колискова).

 ХІД ГРИ

 Лялька «плаче», адже вона «хоче спати».

 Вих о в а т е л ь. Де ми її вкладемо спати? Так, у спальній кімнаті на ліжко. Діти, котик-воркотик грався, бешкетував і все з ліжка порозкидав. Покладемо ляльку на пусте ліжко? Що потрібно постелити спочатку? (Матрац) Що постелемо на матрац? (Простирадло) Що покладемо на простирадло? (Подушку) А чим ми вкриємо ляльку? (Ковдрою) Для того щоб лялька швидше заснула, давайте заспіваємо колискову.

 Ой, ходила Журавочка

 Та й по комишу.

 А я свою дитиноньку

 Та й заколишу.

 А-а-а-а!

 16. КОМУ ЩО ПОТРІБНО?

 Мета: удосконалювати знання дітей про працю працівників дитячого садочка (вихователя, помічника вихователя, медсестри, кухаря); виховувати повагу до їх праці.

 Матеріал: віник, совок, ганчірка, швабра; вата, бинт, шприц, пігулки; каструля, сковорода, черпак; зошит, ручка.

ХІД ГРИ

 Дітям пропонується розглянути предмети на столі та на підлозі.

 Вихователь пропонує їм підійти і взяти один предмет, назвати його і визначити, кому він потрібен.

17. НАВЧИМО ЛЯЛЬКУ НАКРИВАТИ СТІЛ

Мета: навчати дітей форм мовленнєвого етикету (прохання, подяка, вітання); виховувати ввічливість.

 Матеріал: торбинка з посудом.

ХІД ГРИ

 До групи «заходить засмучена лялька Оленка».

 Вих о в а т е л ь. Що лялька Оленка забула зробити? (Привітатися)

 Чуєш, Оленко, якщо людина вихована, то вона завжди говорить добрі слова. Але в Оленки сьогодні все не так. Ось послухайте!

 Все не так сьогодні, все навкруг не так:

 Чомусь цукерка не солодка,

 Проміння сонечка холодне.

 У чому ж річ? Скажу вам прямо…

 Образилась на мене мама.

 Піду пробачення попрошу,

 Хай знову стане все хорошим.

 Вих о в а т е л ь. Діти, яким необхідно бути для того, щоб не ображати маму? (Вихованим, увічливим, чепурним) Давайте допоможемо ляльці помиритися з мамою. Ось у нас є «чарівна торбинка»,

 вона розкривається лише тоді, коли ви промовите ввічливе слово.

 Послухайте, як я говоритиму: «Доброго дня, торбинко! (Вихователь дістає з торбинки іграшковий посуд. Це спонукає дітей до самостійного вживання слів: «добрий день», «будь ласка», «вибачте

 », «дякую».)

 Діти пригадують і називають слова, а «торбинка дарує їм посуд».

 Діти допомагають ляльці накрити стіл для мами.

 Вих о в а т е л ь. Діти, як ви вважаєте, чи пробачить мама Оленку? Ми їй подаруємо торбинку з ввічливими словами.

18. ЩО Я БАЧУ

 Мета: підводити дітей до розуміння, що ми бачимо на власні очі; виховувати бережливе ставлення до очей; учити дотримуватись правил гігієни.

 Матеріал: дзеркальце для кожної дитини.

ХІД ГРИ

 Вихователь пропонує дітям подивитись у дзеркальце.

 Вих о в а т е л ь. Кого ви там бачите? Чим ви бачите? Розкажіть про свої очі.

 Вихователь пропонує дітям подивитись на шафу з іграшками і розповісти, що вони бачать.

 Що ви бачите перед собою? Ліворуч? Праворуч? Як берегти очі від нещасного випадку?

19.ЩО ЗМІНИЛОСЬ?

 Мета: розвивати у дітей зорову пам’ять, уважність; виховувати інтерес до гри.

 Матеріал: іграшки на столі.

ХІД ГРИ

 Вихователь пропонує дітям уважно розглянути предмети на столі, а потім заплющити очі. У цей час вихователь змінює місцями іграшки, якусь іграшку ховає або додає, а діти повинні відгадати,

 що змінилось.

20. ЩО ПОГАНО, А ЩО ДОБРЕ

 Мета: розвивати вміння дітей визначати: що погано, а що добре для здоров’я; виховувати бажання берегти своє здоров’я.

ХІД ГРИ

 Вихователь пропонує дітям послухати деякі ситуації із життя, а діти повинні визначити: це добре чи погано для здоров’я дітей.

 Наприклад: щоранку необхідно чистити зуби; гратись на прогулянці палками, камінням, склом; не варто дотримуватись правил гігієни; уранці робити зарядку; не мити вушка тощо.

 21. УПІЗНАЙ ЗА ЗВУКОМ

 Мета: розвивати фонематичний слух у дітей, підводити до розуміння, що всі звуки, голоси, шуми діти чують вушками; виховувати бажання берегти вуха, дотримуватись правил гігієни.

 Матеріал: вода та 2 чашки, папір, 2 ложки, 2 чашки із зерном, барабан.

ХІД ГРИ

 Вих о в а т е л ь. Діти, Чарівник приготував для вас сюрприз, але його необхідно почути.

 Діти заплющують очі, а вихователь за ширмою переливає воду із чашки в чашку, шелестить папером, б’є ложкою по ложці, б’є в барабан, а діти повинні назвати: що це за звуки. Діти також визначають: чим вони чують ці звуки.

 22. ТАК ЧИ НІ

 Мета: формувати у дітей бажання берегти здоров’я та здоров’я інших дітей; учити розуміти: що можна робити, а що — ні.

ХІД ГРИ

 Вихователь пропонує пограти в гру.

 Вих о в а т е л ь. Я називатиму ситуації, а ви, якщо так можна робити, то плескаєте в долоні, якщо не можна, то тупочете ногами.

 Наприклад: потрібно у вушка засувати сірники, палички, ґудзики; необхідно рівно сидіти за столом; під час їжі не слід розмовляти; не умиватись щоранку; не можна брати гострих предметів до рук; не

 можна стрибати з високих гірок; потрібно мити руки після повернення з прогулянки тощо.

 23.ОЦІНИ ВЧИНОК

 Мета: за допомогою сюжетних картинок розвивати уявлення дітей про добрі та погані вчинки; характеризувати та оцінювати вчинки; виховувати чуйність, доброзичливість.

 Матеріал: сюжетні картинки.

ХІД ГРИ

 Діти працюють у парах. Кожній парі вихователь пропонує сюжетну картинку. Діти повинні розглянути картинку, описати те, що бачать, та оцінити вчинок. Наприклад: двоє дітей розповідають по черзі: «Хлопчик забрав у дівчинки м’яч, дівчинка плаче. Хлопчик учинив погано, так робити не можна».

 24.ОБЕРИ СВІЙ НАСТРІЙ

 Мета: учити дітей визначати свій настрій за допомогою «Квітки настрою»; виховувати бажання завжди мати гарний настрій.

 Матеріал: «Квітка настрою».

ХІД ГРИ

 Вих о в а т е л ь. Пропоную вам показати свій настрій, а допоможе вам у цьому «Квітка настрою». У квітки різнокольорові пелюстки, тому кожна дитина нехай по черзі обирає собі одну пелюстку.

 Хто обрав червону пелюстку — у того щасливий настрій, жовту — радісний настрій, оранжеву — ви чимось здивовані, синю — ви на щось образились тощо.

Захворювання та профілактика органів дихання

Захворювання та профілактика органів дихання

Наш організм насичується енергією з різних поживних речовин, а щоб вона подавалася в належній кількості, всі ці речовини повинні окислюватися. Процеси окислення просто не можуть відбуватися без кисню, що робить безперервне надходження цього елемента життєво важливим. Без правильного харчування клітини гинуть, тому своєчасна профілактика різних недуг органів дихання є необхідною в будь-якому віці.

Окислення речовин супроводжується утворенням вуглекислого газу, великі кількості якого являють собою справжню загрозу для життєдіяльності людини. Щоб убезпечитися від отруєння цим елементом, нам необхідно постійно дихати. Власне процес дихання - це обмін вуглекислого газу і кисню між людським організмом і навколишнім середовищем.

Профілактика недуг органів дихання

Дихальна система, втім, як і інші системи організму, має своїми захисними механізмами організму, які попереджають про якісь збої в їх функціонуванні. Приміром, кашель і чхання є способами видалення сторонніх тіл, які потрапили в дихальні шляхи, а також надлишкової слизу, що виділяється в результаті запального процесу в організмі. Але, на жаль, цих механізмів захисту не цілком достатньо для повного захисту дихальних органів. Найкращою профілактикою їх захворювань по праву вважається регулярне провітрювання приміщення і позичена в ньому достатнього рівня вологості, а також прогулянки по свіжому повітрю.

Вживання алкогольних напоїв і куріння тютюну впливають на органи дихання самим негативним чином. Всі токсичні речовини проходять крізь легені, пошкоджуючи при цьому слизові оболонки і більш глибокі тканини. Нікотин викликає значні труднощі дихання, як наприклад, під час вдиху, також він може спровокувати розвиток раку легенів. Курці частіше за інших зіштовхуються з бронхітом, емфіземою і пневмонією. Таким чином, навіть відмова від шкідливих звичок сам по собі є чудовою профілактикою недуг органів дихання.

Особливу роль у запобіганні таких захворювань відіграє дихальна гімнастика. Людський організм пристосований до єдино правильного і комфортному диханню - через ніс, яке не супроводжується шумами. Якщо цей процес здійснюється через рот - це менш природно, оскільки саме ніс - це перший орган в дихальній системі, а рот вважається головним у травленні.

Дихання крізь ніс вважається корисним ще й тому, що в міру проходження через носові ходи відбувається деяке зігрівання повітря, а волоски, що знаходяться на слизових, ефективно затримують шкідливі віруси і мікроорганізми, які знезаражуються слизом. Такий ефект можливий тільки в тому випадку, якщо людина повністю здоровий, а його дихальні функції не порушені.

Носове дихання вважається чудовим стимулятором нервових закінчень в носоглотці, і відповідно, воно стимулює розумову активність. Один з найкращих способів профілактики недуг дихальних органів - це правильне здійснення процесу дихання - крізь ніс.

Захворювання органів дихання:

- Туберкульоз. Зараження найчастіше відбувається повітряно-крапельним шляхом, при цьому постраждати від нього може будь-яка людина. Профілактика цієї хвороби - це повноцінне харчування і підвищення імунітету. Особливу роль у запобіганні туберкульозу відіграє вакцинація БЦЖ, планова флюорографія і реакція манту.

- Вроджені спайки гортані. Це захворювання розвивається ще до появи дитини на світ, і вилікувати його можна тільки за допомогою оперативного втручання.

- Плеврит. Всередині легенів відбувається накопичення гною, він вражає тканини і призводить до кровотеч і утрудненням під час дихання. Лікування - лише хірургічне.

- Пневмонія або запалення легенів. Є інфекційним недугою, під час якого набрякають слизові, і розвивається анемія, тому що організм просто не може прийняти необхідну кількість кисню. Перший етап лікування - це ліквідація набряклості і прийом антибіотиків для боротьби з мікробами.

- Круп. Найчастіше зустрічається у дітей, але дифтерійний круп може розвинутися в будь-якому віці. При ньому в глотці, гортані, а також на слизових оболонках утворюється гнійний наліт, значно утруднює дихання.

Запобігти багато серйозних захворювань дихальних органів можна за допомогою різних інгаляцій. Це процес вдихання гарячої пари, який насичений цілющими легкоиспаряющихся речовинами. З цією метою часто використовують різні лікарські рослини. У продажу є нові сучасні інгалятори, які проводять цю процедуру холодною парою. Ці прилади мають компактний розмір, завдяки чому їх можна застосовувати як в лікарнях, так і вдома. У такій інгалятор можна додати будь-які ліки та лікувальні настої з трав, які посилять терапевтичний ефект і прискорять процес одужання.

У квартирі рекомендується використовувати кімнатні рослини. Вони не тільки поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень, а й затримують багато різних шкідливих речовин, які можуть спровокувати недуги органів дихання.

Відмінний засіб профілактики - це вдихання ароматів ялівцю і сосни. Це допомагає також прискорити процес одужання і значно знизити ймовірність рецидивів. З цією метою можна використовувати ароматичні масла, додаючи їх у ванну або застосовуючи аромалампи.

Валеологічне навчання школярів у сучасній школі

Валеологічне навчання школярів у сучасній школі

      

Cучасні умови життя та існуюча система навчання можуть дати достатній об’єм знань, але не спроможні виконати соціальне замовлення суспільства – зберегти здоров’я школярів. Підтвердженням цього є значне погіршення стану здоров’я підростаючого покоління, нестійка мотивація в збереженні і зміцненні свого здоров’я, відсутність впровадження принципів валеологічної парадигми в практику роботи більшості навчальних закладів.

Освіта та здоров’я є взаємодоповнюючими компонентами успішного повсякденного буття дітей та молоді. Зміни в суспільній свідомості зумовили появу нової оздоровчої парадигми освіти. Стандартизація освіти та її базові компоненти обумовлюють ситуацію, коли навчання в сучасній школі пов’язується зі сприйняттям та засвоєнням учнями значної кількості інформації за обмежений час, що спричиняє збільшення навантаження на центральну нервову систему, зоровий та слуховий аналізатори, опорно-руховий апарат, на весь організм у цілому. Спостерігається поширення серед учнів психогенних захворювань типу неврозів, які негативно впливають на функціональний станїхнього організму, успішність у навчанні, формування особистості.

Сьогодні в Україні перед педагогамиактуальною залишається проблема боротьби за збереження здоров’я нації. Здоров’я наших дітей – суспільне багатство. Нині формується нова стратегія сучасної української школи, в якій здоров’я розглядається як необхідний компонент освіти. Основна мета валеологічної освіти в Україні – збереження і зміцнення здоров’я українського народу шляхом формування валеологічного світогляду, виховання свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров’я як головної умови реалізації творчого і фізичного потенціалу особистості.Звідси важливим завданням освітян є навчання валеологічної культури школярів, здатних нести відповідальність за своє здоров’я і здоров’я оточуючих людей.

За роки незалежності України зроблено суттєві кроки в розбудові національної системи освіти, що відкрило для освітян можливість ввійти в світовий педагогічний простір, залучитися до передових технологій управління навчально-виховним процесом, переглянути і збагатити свій досвід в галузі формування, збереження і зміцнення здоров’я школярів.

Головними пріоритетами системи освіти в Україні, згідно із Законом України “Про освіту”, Державною програмою “Освіта. Україна ХХІ століття”, Національною програмою “Діти України”, Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті та іншими нормативними документами, є збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я учнів, виховання в нихсвідомого та дбайливого ставлення до здоров’я, дотримання принципів здорового способу життя, забезпечення різнобічного розвитку людини як найважливіших умов формування освіченої, творчої, культурної, духовної особистості. У Державні стандарти середньої освіти, до базових навчальних планів уведено освітню галузь „Здоров’я і фізична культура”, яка також передбачає формування в учнів свідомого ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної та особистісної цінності, сприяє їх фізичному розвитку й формує основи знань з валеології.

        Останнім часом все більше фахівців різних галузей науки – психологи, педагоги, валеологи, медики приділяють увагу проблемі здоров’я дітей. Так, проблема формування і забезпечення психічного здоров’я у навчально-виховному процесі розглядалася М.Є. Андросом, С.І. Болтівцем, С.Ю. Головіним, С.М. Громбахом, М.І. Кандибовичем, В.В. Клименко, С.Д. Максименко, А.Ю. Рождественським, Л.Г. Терлецькою, С.П. Тищенко, Р.І. Сірко та ін.; психологічним аспектам формування здоров’я дітей присвячені роботи О.В. Завгородньої, Л.О. Курганської, Н.М. Куінджі, О.С. Лісової, Н.Ю. Максимової; питання валеології та валеологічної освіти висвітлювали Т.Є. Бойченко, І.І. Брехман, М.С. Гончаренко, М.В. Гриньова, С.В. Попов, В.І. Шахненко; поняття і сутність «здоров’я» розкривали М.М. Амосов, Г.Л. Апанасенко, І.І. Брехман, Б.І. Бутенко, О.В. Вакуленко, Д.Д. Венедиктов, В.І. Войтенко, Д.А. Ізуткін, Б.М. Ільїн, О.М. Кудрявцева, Ю.П. Лісіцин, В.П. Петленко та багато інших авторів.

        Аналіз психологічних, педагогічних і медичних досліджень показує, що на сьогодні недостатньо наукових розробок, дидактичних і методичних матеріалів, які можна було б використати для поліпшення валеологічної освіти в Україні та формування в учнів уявлень про здоров’я, як особистісну цінність. Навіть у ґрунтовних наукових працях з проблем валеології Г.Л. Апанасенка, І.І. Брехмана, В.П. Войтенка, О. М. Кудрявцевої, Ю.П. Лісіцина та ін. зазначена проблема не знайшла достатнього розвитку.

Аналіз наукових праць, у яких висвітлюються проблеми валеологічного навчання та формування основ здоров’я, дав змогу виявити розбіжності у трактуванні поняття „валеологічне навчання”. Тому ми розглядаємо його як процес створення стійкої системи навчання практично здорової людини, здатної самостійно підтримувати та зберігати своє здоров’я на основі набутого валеологічного досвіду й валеологічної практики.

        Зокрема, Е. Казін, Н. Блінова та Н. Літвінова валеологізацію освітнього середовища розуміють як впровадження до системи освіти здоров’язберігаючих методик, які базуються на таких принципах: організація особистісно зорієнтованого навчання з урахуванням індивідуальних можливостей особистості; діагностика рівня індивідуального здоров’я з урахуванням психофізіологічного стану та соціально-духовних особливостей учня; вибір ефективних педагогічних технологій та навчальних програм з урахуванням вікових та статевих особливостей школярів, соціального та екологічного середовища; формування здобутих знань особистісних можливостей і особливостей соматичного, психічного, інтелектуального, духовного та соціального здоров’я, індивідуальних потреб особистості; оволодіння методами самодіагностики, самооцінки, самоконтролю й самокорекції психосоматичного стану організму на різних етапах життя; оптимізація соціально-гігієнічних умов життєдіяльності дітей, вихователів, педагогів.

Програмою констатувального етапу нашого експерименту передбачалося провести психолого-діагностичний моніторинг здоров’я дітей молодшого шкільного віку і визначити уявлення учнів про здоров’я.

Для визначення критеріїв фізичного здоров’я ми використовували програму «Школяр». У результаті визначення фізичного здоров’я за антропометричними та медико-біологічними показниками учнів молодших класів в кількості 120 чоловік були одержані такі дані: 6,8 %осіб мають рівень фізичного здоров’я високий та вищий середнього, 52,1 %обстежуваних школярів мають середній рівень фізичного здоров’я, 41,1 % учнів мають рівень фізичного здоров’я нижчий середнього та низький.

        Стан психічного здоров’я молодших школярів оцінювався за результатами анкетування, тестування, спостережень, опитувань, бесід з учителями й батьками.

        В результаті встановлено, що високий рівень тривожності мають 28,5 % учнів, середній – 62,3 %, низький – 9,2 %. Дослідження самооцінки виявили 64,8 % школярів з адекватною самооцінкою, із заниженою – 16,2 %, із завищеною – 19 %. Спостереження показали, що діти з адекватною самооцінкою активні, бадьорі, комунікабельні, із заниженою – невпевнені в собі, ранимі, підвищено тривожні, із завищеною – самовпевнені, критичні до інших.

        Згідно з результатами дослідження виявилося, що для учнів молодших класів найбільшими стресорами є: розлади у сім’ї (33,4 %); втрата батьків (28,1 %); зміни умов життя (18,5 %); народження молодших дітей (10,3 %); поява у сім’ї нерідних батьків (9,7 %).

        Рівень духовного розвитку учнів визначався за методикою Е.О. Помиткіна «Визначення рівня духовного розвитку школярів». Ми встановили, що високий рівень духовного розвитку мають 21,6 %досліджуваних учнів, у 45,4 % – рівень духовності перебуває у стадії розвитку, у 33 % школярів рівень духовності низький.

        Отже, проведені нами дослідження виявили в основному факти середньогота низького стану різних компонентів здоров’я учнів молодших класів.

        Дані, отримані у процесі діагностики здоров’я учнів, були занесені
у «Психолого-педагогічну карту учня», які допомогли нам спланувати навчально-виховний процес з урахуванням рівня розвитку кожного школяра. Зміни, що відбувалися у стані здоров’я дітей, систематично фіксувалися, що сприяло успіху в навчанні, оздоровчій роботі, корекції психічного стану дітей, попередженню конфліктних ситуацій, формуванню міжособистісних відносин.

Для з’ясування психологічних особливостей уявлень про здоров’я у молодших школярів нами було проведено анкетування, тестування,індивідуальні бесіди, опитування, спостереження. У процесі дослідження ми з’ясовували ставлення молодшихшколярів до власного здоров’я, їхню мотивацію до його зміцнення, рівень знань з основ здоров’я і ступінь його сформованості, а також вивчали практичні уміння й навички щодо збереження і зміцнення здоров’я.

        Результати констатувального етапу експерименту показали, що переважна більшість учнів не розуміє сутності здоров’я і має про нього уявлення на побутовому рівні, а також не володіє необхідними валеологічними уміннями й навичками. Так, на початку експерименту не було виявлено учнів з високим рівнем знань про збереження і зміцнення здоров’я. Середній рівень знань мали 55 % школярів і 45 % учнів –низький. Для досліджуваних учнів характерне розмаїття однобічних поглядів, відсутнє чітке уявлення про тенденції свого здоров’я і бажання краще турбуватися про свій організм.

        Аналіз стану досліджуваної проблеми в експериментальних школах показав, що у початковій школі посилилась увага до процесу формування у молодших школярів уявлень про здоров’я, але при цьому відсутня цілеспрямована, комплексна робота з прищеплення валеологічних умінь і навичок, застосовуються одноманітні форми й методи роботи з формування культури здоров’я, відчувається недостатня увага до діяльнісних форм роботи з молодшими школярами, спостерігаються організаційно-методичні труднощі, не завжди враховуються психологічні особливості дітей, не застосовуються корекційно-розвивальні форми роботи з учнями.

За результатами констатувального етапу експериментального дослідження ми визначили критерії (когнітивний, мотиваційний, діяльнісний) та відповідні їм показники сформованості у молодших школярів уявлень про здоров’я. На основі критеріїв та їхніх показників виділено три рівні сформованості у молодших школярів уявлень про здоров’я: високий, середній, низький.

        Виходячи з результатів констатувального експерименту, визначено завдання формувального етапу експерименту – розробити експериментальну програму та комплекс методичних прийомів і завдань з основ здоров’я для формування в учнів молодшого шкільного віку уявлень про здоров’я; здійснити порівняльний аналіз ефективності застосування розробленої програми.

ЗДОРОВ'Я ТА ЙОГО МЕХАНІЗМИ З ПОЗИЦІЇ СИСТЕМНОГО

ЗДОРОВ'Я ТА ЙОГО МЕХАНІЗМИ З ПОЗИЦІЇ СИСТЕМНОГО
Кожна система має зовнішні та внутрішні аспекти функціонування.
Зовнішнім аспектом для людини є навколишнє середовище, в якому вона виконує свої біологічні та соціальні функції.
Внутрішній стан людини можливо оцінити за ступенем гармонійності системи. Цей порядок визначається інформаційним компонентом системи, для біологічного рівня це генетичний код, нейрогуморальний та імунний комплекс, для психіки - архетипна структурою та механізм свідомості.
Передхвороба і хвороба характеризуються частковим порушенням внутрішнього порядку, гармонійності системи, зниженням іі функцій. Повного хаосу в біосистемі ніколи не буває, тому що вона загине раніше ніж наступить повне руйнування її упорядкованості.
Механізми валеогенезу (або саногенезу, від sanus - здоровий, genesis - походження), згідно із сучасними уявленнями, це автоматичні механізми самоорганізації людини, які забезпечують формування, збереження та закріплення здоров'я. Це гомеостатичні, адаптаційні, регенеративні та інші механізми, які реалізуються у здоровому або хворому організмі. У психологічному плані такі механізми підвладні людині.
Якість здоров'я залежить від правильного формування системи на ранніх етапах життя й підтримки, закріплення та відновлення здоров'я в дорослому віці.
На соматичному рівні найбільш вивчені такі механізми саногенезу, як регенерація, фізична адаптація, компенсація. Відомо, що в організмі більшість функцій багаторазово підстраховано, тому невиконання якоїсь функції однією структурою може бути компенсовано посиленою роботою інших. Організації та регуляції компенсаторних процесів не можливо досягти на рівні структури, яка здатна виконувати ці функції, тому вони пов'язані з наявністю більш високого рівня організації.
На психічному рівні також відомо ряд компенсаторних реакцій, наприклад, регресія, що дозволяє людині ставитись адекватно до навколишнього середовища.
Завдання валеолога - зупинити розвиток патологічного процесу на його ранніх стадіях.
Так званий поклик життя (Ерос за 3. Фрейдом) мобілізує резерви системи, підвищує її стійкість, сприяє її самоорганізації. Але у кожної людини закладена й саморуйнівна тенденція, яка з віком зростає, це так званий поклик смерті (Танатос за 3. Фрейдом). Від співвідношення цих тенденцій залежить здоров'я, здатність до самозбереження.
Очевидно, що механізми здоров'я постійно діють як у здоровому організмі, так і у хворому, вони забезпечують його одужання. Їх слід тренувати, стимулювати, створювати умови для їх прояву.
Ми лише тоді зрозуміємо, що таке здоров'я, коли встановимо, що здоров'я фізичного рівня є лише складовою частиною здоров'я усіх інших рівнів (тіл). Умовно розрізняють п'ять таких тіл:
 1. Фізичне (соматичне).
2. Енергетичне (ефірне), що включає внутрішні регулюючі системи, а також енергетичну систему (12 меридіанів), чакри (енергетичні центри організму).
3. Емоційно-чутливе тіло.
4. Ментальне тіло - тіло розуму.
5. Духовне тіло - частина космічного тіла. Залежно від того, із яким тілом порівнює себе людина, звужуються чи розширюються межі її здоров'я, що можливо продемонструвати на таких крайніх прикладах -  атлет, учений та аскет.
Перший (атлет) - із хорошою фізичною формою, постійно вдосконалює свій фізичний стан, багато часу проводить на свіжому повітрі, але й часто відчуває потребу у духовному та інтелектуальному.
Другий (учений) - багато часу приділяє своєму інтелектуальному вдосконаленню, але недостатньо розвивається у фізичному плані.
Третій (аскет) - більшу частину життя проводить у медитації. Він узагалі відмовляється від тіла, забуває, що це ємність для психічного та духовного.
Проте частіше зустрічаються люди, які поєднують у собі в певній пропорції якості цих трьох тіл. Однак слід пам'ятати про те, що дійсна цілісність-це не проста сукупність, якість цілого завжди більше суми якостей його частин, це складає гармонію. Тому здоров'я - це стан цілісності та гармонічного розвитку за умов пристосування кожної частини до інших, завдяки чому всі вони найбільш ефективно працюють на користь цілого (організму).
Кожна хвороба - це порушення законів життєдіяльності організму, законів природи (за Г. Шелтоном). Людина, яка живе за законами Природи та Космосу, не підвладна хворобі ні на фізичному рівні, ні на психічному. Вона живе в гармонії з навколишнім середовищем і своїм внутрішнім духовним "Я".
Саме тому першим принципом валеології є розуміння, що здоров'я фізичного тіла залежить від енергетичної, емоційної, інтелектуальної та духовної сфер людини.
Другий принцип валеології - людина є здоровою, якщо вона цілісна та гармонійна з Природою й Космосом, живе у відповідності зі своїми духовними завданнями.
Хвороба не є якоюсь заразою, що проникає ззовні, чимось відокремленим від людини. Адже ми щоденно вступаємо в контакт із великою кількістю збудників хвороб і не хворіємо, доки не станемо сприйнятливими до хвороби. Наприклад, кожна людина є носієм вірусу герпеса від народження, але вірулентним він стає лише при зниженні імунітету, при значному дисбалансі в організмі людини.
Як сказав про хворобу англійський лікар Бдвард Бах (1886-1936), "хвороба - не лютість і не кара, а тільки коректив і інструмент, яким наша душа користується, щоб указати нам на наші помилки, щоб утримати нас від омани, щоб завадити нам заподіяти собі ще більшої шкоди, повернути нас на шлях істини". Хвороба - це засіб, яким тіло зцілює себе (підвищена температура, кашель, пронос та інші реакції, які звільнюють організм від усякої "зарази").
Отже, третій принцип валеології вчить новому ставленню до хвороби. Хвороба не є великим злом, яке необхідно негайно викорінити будь-яким чином, хвороба є сигналом до трансформації, вказівкою повернути в потрібному напрямку.
Четвертий принцип валеології - здоров'я, не просто відсутність хвороби, а внутрішня життєва динамічна сила, що протистоїть хворобі.
Валеологія не зводить людину лише до соматичного, матеріального тіла, яке має неодмінно захворіти та вмерти (згідно з другим законом термодинаміки), а розглядає її як посудину, наповнену вічною енергією життя, яка володіє власною тілесною свідомістю, здатна протистояти силою Духа будь-якому розпаду.
П'ятий принцип валеології - дійсне здоров'я досяжне для кожного. Це лише результат знання та віри, відповідальності та цілеспрямованості. Людина може бути здоровою настільки, наскільки вважає це для себе можливим.
Абсолютне здоров'я відрізняється від доброго не за певним показником. Воно передбачає повну зміну, що в перспективі дозволяє уникнути хвороб, бути активним, мати високій рівень адаптованості до змін у зовнішньому середовищі.

Використання голодування з метою оздоровлення

Лікування голодуванням відоме здавна. Ще Піфагор, Сократ, Платон, Авіцена використовували для поліпшення розумової діяльності та творчого натхнення.

У наші часи дуже популярні є твори П. Брега, Г. Шєлтона, Н.Уокера, А.Ю. Барановського, Ю.С. Ніколаєва, Є.І. Нілова та інших, присвячені проблемам харчування та голодування.

Мета оздоровчого голодуванняце, По-перше, звільнити організм від зайвих та шкідливих речовин, які накопичились у ньому внаслідок неправильного харчування, а, По-друге, стимулювати механізми пристосування до несприятливих умов існування, попередити можливе захворювання. Регулярне оздоровче голодування зміцнює та робить людину енергійною, бадьорою.

Перед початком голодування слід провести консультацію з лікарем, обстеження на виявлення захворювань, які мають протипоказання до тривалої відмови від їжі.

Голодуванняце усвідомлене утримання від уживання їжі протягом певного часу. Розрізняють такі терміни голодування:

-мале - 12 доби;

-середнє - 37 діб;

-тривале - понад 7 діб.

Періодичність голодування:

-щотижневе - на 1-2 доби;

-щомісячне - на 1-3 доби;

-щоквартальне - від 3 і більше діб.

Рекомендуються кілька різновидів голодування:

-звичайне голодування з питтям великої кількості кип'яченої води, використання клізм;

-звичайне голодування з використанням клізм;

-сухе голодування;

-напівсухе голодування, без пиття та клізм, але з обливанням тіла, прийманням ванн;

урино-голодування, із питтям лише власної сечі.
Проводити голодування слід у приміщеннях, які забезпечують перебування у спокійному стані, дихання чистим повітрям. Успіх значною мірою залежить від психологічного настрою людини. Починати голодування необхідно зі звичайного голодування протягом 1 доби щотижня протягом року, при обов'язковому дотриманні здоровогоспособу життя. Під час голодування слід уживати 1,52 л води або соку.

Лікувальне голодування ще називають розвантажувально-дієтичною терапією (РДТ), тому що воно складається з голодування, або розвантажування, та відновлення, або дієти. Проте погляди на РДТ діаметрально протилежними в літературі та практичній медицині. Противники РДТ вважають, що голодування зумовлює значні біохімічні зрушення в організмі, а прибічники методу вважають його універсальним, без жодних небажаних наслідків для людини.

Накопичений досвід дозволяє вважати РДТ корисною під час лікування ожиріння, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, захворювань суглобів,остеохондрозу, хронічних запалень органів травного каналу, алергічних проявів. Після курсу РДТ у хворих поліпшується стан нервової системи, відновлюється стан статевої системи тощо. Однак дуже небезпечним є голодування хворих на гострі хірургічні, інфекційні, ендокринні захворювання, ураження серця, нирок, виразки шлунково-кишкового каналу.

Лікувальне голодування зумовлює виведення кінцевих продуктів обміну речовин з організму, які накопичились у клітинах та міжклітинній рідині функціонально неактивних тканин. Причини їхнього накопиченняце переїдання, гіподинамія, отруєння шкідливими речовинами, застійні явища.

Розвантажувально-дієтична терапія складається з двох періодів, кожен із яких поділяють на три стадії.

Перший період - утримання від їжі.

Перша стадія (травного збудження) тривалістю 23 доби. Сильне відчуття голоду викликає погіршення сну, підвищується артеріальний тиск, частішає пульс. 3 першої доби пацієнти приймають водні процедури, масаж, лікувальну фізкультуру, гуляють на свіжому повітрі не менше трьох годин. Вранці та ввечері виконують клізми теплою водою, об'ємом 1,52 л.

Друга стадія (зростаючого ацидозу) триває до 6 діб від початку голодування. Виникає сильний запах ацетону, на слизовій оболонці ротової порожнини та язиці накопичується багато слизу. Виникає головний біль, запаморочення, нудота. Щодоби втрачається до 0,5 кг маси тіла. Виникають загострення хронічних захворювань.

Третя стадія (адаптації та компенсації) починається з кризи, після якої самопочуття людини покращується, з'являється бадьорість та гарний настрій. Стадія триває 34 тижні, завершується вона зникненням слизового нальоту, відновленням апетиту.

Другий період - відновлення.

Перша стадія (астенічна) триває 1 2 доби. Припиняють прогулянки та процедури, вживання склянки соку викликає відчуття насичення, зникає запах ацетону.

Друга стадія (інтенсивного відновлення) триває 36 діб. У цей час зникають розлади роботи травної системи, зростає маса тіла на 23 кг, покращується працездатність.

Третя стадія (нормалізації)відновлюється обмін речовин та нормалізується самопочуття. При дотриманні обмеження калорійності їжі зростання маси тіла припиняється, але необмежене вживання продуктів завершується відновленням попередньої маси.

В одному єгипетському папірусі II-го тисячоліття до н.е. є вираз: "Людина їсть надто багато. Вона живе тільки на чверть того, що вона з’їла, на рештуживуть лікарі".